Страх - базове і природне почуття, яке сигналізує про небезпеку. Наше тіло так реагує на можливу загрозу в навколишньому середовищі. Лякаючись у нас можуть бути різні реакції: ми можемо завмирати, активно діяти, проявляти агресію, тікати, ігнорувати страх. Основною функцією страху є самозбереження.
Тому боятися - це нормально, і більш того страх є корисним почуттям.
За допомогою страху ми розуміємо, що для нас є важливим. За страхами завжди стоять наші бажання та потреби. Так, боячись відторгнення, мені хочеться бути прийнятим. Страх втратити роботу, наприклад, говорить про її цінність.
Умовно наші страхи можна поділити на страхи, пов’язані з фізичною небезпекою, які допомагають нам вижити. І є соціальні страхи, які пов’язані з небезпекою для нас, як соціальних істот. Наприклад, страх самотності, критики, відторгнення, зради.
Страх неприємно переживати, і він може зупиняти нас від якихось дій. Тому хочеться позбутися і не відчувати його. Але парадоксальним чином, саме подивитися в очі своєму страху - це те, що може допомогти впоратися. Під цим я маю на увазі - усвідомити свій страх і проживати його.
Важливо порозглядати свій страх і поцікавитися: чого конкретно я боюсь? Кого я боюсь і які дії мене лякають? Ці питання допоможуть більше дізнатися про свій страх та диференціювати його. І взагалі, страх виникає там, де ви припиняєте цікавитися собою, своїм внутрішнім світом, адже інтерес протилежний страху.
Наступним кроком необхідно подумати, яким чином я можу подбати про свою безпеку. На що я можу вплинути, щоб мені було більш безпечно. Наприклад, при публічному виступі я можу боятися розгубитися і забути промову, тоді я зроблю собі нотатки, куди буду підглядати. Якщо я боюсь критики слухачів, я запрошу своїх друзів, щоб ті мене підтримали.
На страх можна подивитися як на проєктивний механізм. Це коли я боюсь того, що я в собі не помічаю або забороняю, та наділяю цією властивістю інших. Так відщеплюючи свою агресивність, навколишній світ мені буде здаватися ворожим. Присвоюючи відщеплене, ми повертаємо собі свою цілісність та силу.
Також деякі страхи можуть бути наслідками травматичного досвіду у минулому. Наприклад, страх самотності чи страх близькості. У цьому випадку може допомогти психотерапія, в якій проживається та зцілюється травма.
Мені подобається стара приказка: очі бояться, а руки роблять. Для мене вона про те, що не дивлячись на страх, варто все одно робити те, що хочеться. Поцікавитися своїм страхом, згадати про свої опори та ресурси, потурбуватися про свою безпеку, боятися та все одно діяти.
Коментарі
Дописати коментар