Кабінет практичного психолога Семенюк Олександри Олександрівни

 

 

 

  Почуття тривоги – це нормальна частина життя, особливо етапів дорослішання та навчання.  Але занадто сильне занепокоєння може руйнівно впливати на життя: під дією цього почуття дитина починає уникати складних ситуацій, конфліктувати та впадати у відчай. Кожна третя людина протягом життя відчуває тривожні розлади. Якщо їх не лікувати, вони можуть спричинити депресію. Лінн Лайонс, клінічна соціальна працівниця та психотерапевтка, за три десятки років практики розробила власний підхід для лікування тривожних розладів у дорослих та дітей і розповідає про нього на конференції  Positive Parenting , де вчені, психотерапевти та педагоги діляться з батьками власними підходами виховання. Що таке тривожність? Тривожність – це стан нервозності та занепокоєння, його відчувають і дорослі, і діти.  Вона виникає в «просунутій» префронтальній корі головного мозку, де ми розв’язуємо проблеми та уявляємо різні ситуації. Це місце, де в дитини виникають думки: «Ой, а якщо я помилюся? А якщо мене хтось вк

  Йде 26-й день війни. Важко концентруватися на чомусь, крім новин і переживань за рідних, друзів і тих, хто сміливо бореться на фронті. Все це виснажує мозок — але ж цього тільки і чекає ворог. Тому не падаємо духом і зміцнюємо ментальне здоров’я! У війни є своя психологія, і вона складається з інформаційно-психічних атак. За ці 26 днів ми вже неодноразово пережили всі стани психіки. Відразу була ейфорія, підкріплена ненавистю до ворога і гордістю за перемоги ЗСУ. Ми могли не спати, не їсти, функціонувати на повну бойову готовність. Потім пішов спад: тривожність через постійні обстріли, страх і депресія. Потім — знову оптимізм і ейфорія. Мозку складно працювати в такому стані. Допоможіть йому пережити виснаження. Спіть при будь-якій можливості. Навіть якщо для цього потрібно випити заспокійливе. Пийте воду. Зневоднений організм не може боротися зі стресом. Вода потрібніше за їжу;  Робіть інформаційні паузи від читання новин;  Вимкніть режим жалості по всьому матеріальному. Ворог на це

  Вже який день поспіль триває війна Росії з Україною. Кожний день уся країна тримаємо оборону - хто на лінії фронту, хто волонтерами, хто в роботі, хто зі своїми дітьми і близькими. І весь цей час наша психіка перебуває у ненормальних умовах, витримуючи колосальну напругу. За таких умов ми всі, з різними нюансами і особливостями, проходимо певні типові етапи на шляху до адаптації. Дуже важливо розуміти, що з вами відбувається зараз, чого чекати далі, і головне - як давати собі раду з цим. Страх, гнів і зневіра Першою хвилею іде страх, тривога, розгубленість, паніка, істерика, ступор, напружене очікування на катастрофу, що може статися. Зазвичай на 3-5 день хвиля страху спадає, і на її місце приходить роздратування, злість, лють - сильні, яскраві емоції, що додають нам енергії боротися, активно діяти, пробиваючи все на своєму шляху силою праведного гніву. В цей же період треба бути особливо уважними до того, щоб направляти цю силу в потрібне русло і не зриватися на близьких. Але найскл

  Поради від психолога київського пологового будинку «Лелека» Наталії Мирошниченко.   Корисна інформація допоможе дітям пережити важкі для всієї України часи. — Проводьте алегорії з улюбленими казками. Коли збираєте дитину в укриття, поясніть, що кожен герой казок проходить випробовування на сміливість та можливість витримати щось неприємне. Пригадайте улюблені казки вашої дитини та які там були випробовування, — розповідає психолог. — Це допоможе малечі зрозуміти не унікальність ситуації, допоможе запустити механізми адаптації. Вигадуйте нових фантастичних персонажів. Звісно, під землею у підвалах та укриттях холодно або жарко, тісно, темно і лячно. Але в нас є уява! Пограйте з дитиною в гру «А зараз вигадаємо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами, та інше» — персональний тотем-захисник, як Патронус у Гарі Поттера. Так ми зможемо зменшити вплив депривації від замкнутого простору. Розказуйте про янголів, які захищають.  Коли лунають вибухи та постріли, але ви в безпечному місці та

Спочатку дозвольте собі проявляти емоції, адже це те, що робить нас живими.  «Не сумуй»… «Не плач»… «Не бійся»… Кожна з цих фраз будує стіну та формує дистанцію.  Ми звикли, що емоції необхідно гасити. І нам це вдається завдяки побудові заборон. У тій ситуації, в якій ми зараз живемо «не бійся» звучить, швидше, як самонавіюванням або переконання.  Що варто казати дитині? - ти злякався/лася… - ти боїшся… - я поруч… - дай мені свою руку, я з тобою… - мені теж буває страшно… - що ти відчуваєш?.. - розкажи, що сталося… - давай я тобі допоможу… - я тебе розумію… - ти хочеш плакати? - боятися нормально… - давай я тебе обійму… - я теж сумую… Дозволити дітям проживати емоції - дозволити собі проживати те ж.  Навчити дитину можна лише того, що вміємо самі.  Відчувайте та проявляйте! © Анна Романик

  Турбуючись про дітей, які страждають від наслідків війни в Україні, Міністерство освіти і науки у співпраці з дитячим психологом підготувало серію інформаційних матеріалів «Психологічна турбота від Світлани Ройз». Під час військових дій діти є однією з найбільш вразливих категорій і потребують психологічної підтримки. На допомогу батькам та вчителям створено відеоінструкції та інфографіки, які містять рекомендації та практичні поради для батьків, що наразі: - перебувають з дітьми в бомбосховищах та укриттях; - пересуваються в інші міста; - залишаються вдома та чекають на повернення рідних-героїв із зони бойових дій. Ці відео – швидка «психологічна» допомога для дітей. Як подбати про дитину, якщо ви знаходитеся з нею в укритті Якщо батько чи мати захищає країну Правила підтримки, якщо родина евакуюється з дитиною

☝️В сучасних умовах важливо звертати увагу дітей на необхідні правила поведінки як онлайн, так і офлайн, адже це про їхню безпеку та життя 🙌Ми рекомендуємо батькам звернути їх увагу та увагу дітей на такі пункти: - У містах, де відбуваються обстріли, важливо пояснити дітям те, що на вулиці зараз можуть знаходиться уламки від ракет чи іншої зброї, які не можна чіпати й краще обходити стороною🚫 - Не можна піднімати на вулиці, у під'їзді, в магазині - будь-якому місці за межами дому будь-що з землі: цукерки, маленькі іграшки, різнокольорові предмети, мобільні телефони, адже в них може ховатись вибухівка❌ - Не брати з рук незнайомих людей будь-які предмети, бо це може бути небезпечно для здоров’я та життя (наприклад, в київському метро злочинці в дитячих іграшках ховали патрони)⛔️ Важливо мати довірливі стосунки з дітьми, розмовляти з ними, відповідати на їхні питання (навіть, якщо ви не знаєте точної відповіді, то так і скажіть, але не мовчіть), обговорювати актуальні правила безпек

Перше, про що варто знати, аби підтримати: коли людина знаходиться у небезпеці, у неї запускається режим «виживання» (реакції «бий», «біжи» або «завмри», які проявляються у поведінці всіх людей по-різному). Саме завдяки тому, що цей режим «увімкнувся», люди змогли виїхати та бути зараз у відносній безпеці. Але цей режим не може «вимикатися» автоматично, він подекуди  продовжує працювати і на умовно безпечній території. Внутрішньо-переміщені люди та біженці продовжують «виживати» і на тих територіях, де вони опинилися.   Отож, як допомогти та підтримати тих людей, які покинули свої домівки і наразі є внутрішньо-переміщеними: 👉Допоможіть забезпечити базові потреби і за можливості трохи тиші. Упродовж довгого часу люди, які приїхали до вас, могли перебувати під обстрілами, у холодних приміщеннях, були позбавлені сну або спали на підлозі, знаходились серед великого скупчення таких самих людей у режимі «виживання». Це має свій вплив, тож тепер, навіть перебуваючи у безпеці, люди можуть гов

📌Психологічна допомога необхідна тим, хто відчуває стрес від щойно пережитої чи поточної важкої кризової події. ◼Щоб бути готовим подолати будь-яку кризу самостійно, а також вміти надати психологічну підтримку іншим, необхідно керуватися такими правилами: 👉будьте поруч із людиною, яка потребує допомоги. Залишаючись поряд, ви можете допомогти відновити почуття впевненості та безпеки; 👉активно слухайте. Важливо уважно вислухати людину, щоб допомогти їй пережити подію, що травмує; 👉поважайте та визнавайте почуття людини; 👉виявіть турботу та надайте практичну допомогу. Наприклад, корисно буде зв'язатися з кимось, хто може побути з постраждалим. ◼Під час кризової ситуації людина може відчувати або переживати: ▪️страх; ▪️ступор; ▪️плач; ▪️«істерику»; ▪️панічну атаку; ▪️нервове тремтіння; ▪️агресію. ⬆️Як допомогти в таких ситуаціях — в інфографіці МОЗ.

1. Бути поруч: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці. 2. Бути прикладом: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову… 3. Спілкуватися: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї.