Спочатку дозвольте собі проявляти емоції, адже це те, що робить нас живими.
«Не сумуй»… «Не плач»… «Не бійся»…
Кожна з цих фраз будує стіну та формує дистанцію.
Ми звикли, що емоції необхідно гасити. І нам це вдається завдяки побудові заборон. У тій ситуації, в якій ми зараз живемо «не бійся» звучить, швидше, як самонавіюванням або переконання.
Що варто казати дитині?
- ти злякався/лася…
- ти боїшся…
- я поруч…
- дай мені свою руку, я з тобою…
- мені теж буває страшно…
- що ти відчуваєш?..
- розкажи, що сталося…
- давай я тобі допоможу…
- я тебе розумію…
- ти хочеш плакати?
- боятися нормально…
- давай я тебе обійму…
- я теж сумую…
Дозволити дітям проживати емоції - дозволити собі проживати те ж.
Навчити дитину можна лише того, що вміємо самі.
Відчувайте та проявляйте!
© Анна Романик
Коментарі
Дописати коментар